Бабушкін закон дисципліни – що це таке і як використовувати у вихованні дітей

Взаємини батьків і дітей, особливо, коли малюки ще в ранньому віці, є важким періодом для обох сторін.

Найскладнішим відрізком часу, коли потрібно навчитися взаємодії, можна вважати досягнення триріччя спадкоємцем.

У цей момент він поступово починає усвідомлювати свою значущість у родині, а точніше, привілейоване становище і досить професійно маніпулювати дорослими для отримання якихось преференцій.

Звучить це дуже дивно, але так влаштована дитяча психіка.

Дорослі можуть не помічати, але ними вправно й уміло керують, щоб отримати на морозиво, довгоочікувану іграшку чи будь-яку іншу корисну послугу.

Така якість є досить непоганим, але тільки за умови грамотного і доречного його застосування.

• В іншому, краще вчасно його виявити в поведінці дитини і використовувати такий метод виховання, як “Закон бабусиної дисципліни”.

Суть закону і способи його реалізації на практиці

Головною метою бабусиної виховання внуків, є заохочення. Цей трюк чудово використовувався багатьма психологами, і показав вражаючі результати.

• Основне завдання батьків, в ході впровадження “Бабусиної закону” – мотивувати дитину на конкретні дії без проекції негативних наслідків у випадку відмови.

Тобто, мама або тато повинні дати дитині право вибору, наприклад:

• Якщо дитя відмовляється їсти перші страви, можна сказати йому, що коли він пообедает, його буде чекати дуже смачне частування.
• Ще один варіант – пообіцяти дитині, дивитися разом мультики після того, як він, як можна швидше збере іграшки.
• Для мотивації малюка до самостійного одягання, можна сказати, щоб він самостійно збирався, адже попереду веселий шлях у розважальний центр, де багато цікавих ігор.
• Щоб грамотне попросити дитя прибрати за собою брудний посуд, краще дати йому право вибору і відзначити, що він зможе піти гуляти з друзями, як тільки виконає прохання.

Як видно, принцип роботи “Бабусиної закону дисципліни”, полягає в правильній мотивації з позитивним настроєм, і без настання негативних для сприйняття дітей наслідків.

Наприклад: “Не складеш портфель до школи, не отримаєш кишенькові гроші” або “Їж суп, інакше залишишся без печива”.

Безумовно, існують ситуації, коли такий метод непридатний, але стосується це тільки тих моментів, коли є небезпека для життя і здоров’я дітей або ж у випадку, якщо дитина не виконав прохання, але його все одно заохотили.

Це формує стійке переконання в тому, що мама або тато все одно поступляться, незалежно від результату дитячих дій.